Незважаючи на те, що слово «трансгендерність» все частіше з’являється в інформаційному просторі – у законопроектах, на телебаченні, в газетах та в інтернеті, – для багатьох залишається загадкою, що це таке. Також питання, навіщо про це говорити, адже це «щось таке фантастичне, і в реальному житті не трапляється!»
Але трансгендерні люди живуть поряд з нами, просто не завжди можуть відкрито говорити про себе. І найчастіше – саме через нерозуміння оточуючих. Але слід пам’ятати, що нерозуміння частіше за все є прямим наслідком нестачі інформації. Саме тому так важливо, щоб ця інформація була доступна. Особливо для тих, хто, стикаючись з трансгендерними людьми в своєму оточенні, в тому числі і в досить близькому, не знає, як з ними спілкуватися і чим це все є в реальності.
Трансгендерність – це термін, який використовується для опису розбіжності гендерної ідентичності людини з так званою «приписаною», або «акушерською статтю», яка була зазначена в документах при народженні.
У свою чергу, гендерна ідентичність – це те, ким саме людина себе відчуває, незалежно від документів і будь-яких зовнішніх ознак, які сприймаються як «чоловічі» або «жіночі».
Більшість людей погоджується з приписаною статтю і відчуває свою приналежність до гендеру, згідно з яким виховується і норми якого бачить у суспільстві. А ось ті, хто не відчуває цієї приналежності та ідентифікує себе інакше – й називаються трансгендерними людьми.
Трансгендерні люди можуть визначати себе як у звичайній бінарній системі – жінками чи чоловіками, так і поза нею – як небінарні люди, тобто люди, гендерна ідентичність яких не відповідає поняттям жінки або чоловіка.
У них різні зацікавлення та потреби, вони по-різному виглядають і різноманітно виражають себе.
Зовнішні прояви, які ми вважаємо жіночими або чоловічими, наприклад, одяг, зачіска, поведінка, голос і / або характеристики тіла, – називаються гендерною експресією, або гендерним виразом.
Зазвичай трансгендерні люди прагнуть узгодити свою гендерну експресію з їхньою гендерною ідентичністю, а не зі статтю, приписаною при народженні. Але це не завжди так. Чимало людей хоче виражати себе вільніше, а частина Т*людей не має можливості виглядати так, як хоче, і їх це непокоїть. Тому варто бути уважними до можливих обговорень зовнішності трансгендерних людей, адже це може бути болючим.
Для того, щоб повноцінно жити і відчувати можливість бути собою, трансгендерні люди проходять трансгендерний перехід.
Це широке поняття, яке включає безліч пунктів і варіацій, що підходять для кожної людини індивідуально. Трансгендерний перехід – це не миттєва дія, а процес, часто дуже розтягнутий в часі. Він не має певних чітких меж, крім тих, які призначить сама людина.
Не існує «повного переходу», про який можна чути питання, звернені до транс*людей. Для кожної і кожного цей процес формується саме з тих цеглинок, які важливі для життя цієї людини.
Деякій частині транс*людей потрібні медичні втручання, зокрема, хірургія і гормонотерапія, аби привести тіло у відповідність зі своєю гендерною ідентичністю. Інші можуть цього не потребувати і виражати себе за допомогою одягу чи інших засобів.
Також багатьом важливо, щоби в їхніх документах було змінено гендерний маркер (відмітка «стать» в паспорті).
Багато трансгендерних людей не робить ніяких «офіційних» кроків, як-то юридичний або медичний огляд. Вони можуть назвати нове ім’я і / або займенник всім своїм знайомим або лише друзям і близьким. Але це ім’я від цього не стає «несправжнім». І питати у людини паспортне ім’я, якщо для цього немає необхідності (наприклад, при оформленні квитків або будь-яких інших документів) – неетично.
Всім людям потрібна повага, відчуття того, що їх бачать і сприймають як ту особистість, якою вони є. Тому так важливо, щоби трансгендерних людей називали іменами, якими вони представляються, і зверталися за допомогою займенників, які вони вказують. А також – не задавали питань, які навряд чи задали б будь-якій іншій людині, бо це було би доволі неприйнятним.
Автор: Dan Karrah Aute