24/09/2020
24/09/2020

«Мрії збуваються!» Історія створення однієї транс*організації

На тлі останніх подій в світі приємно отримувати гарні новини, особливо коли це стосується України та транс*спільноти. Саме такою стала новина про реєстрацію нової транс*організації «Когорта». Щоб дізнатися більше ми зустрілися з її виконавчою директоркою Анастасією Євою Домані та представницею Правління Анною Динай / Anne Deny

Анастасія: Я пригадую 2017 рік –  другий рік мого переходу. Тоді на різних заходах у Києві, навіть не пов’язаних з транс*повісткою, до мене підходили люди, які навіть не відносяться до ЛГБТ (з правозахисних організацій, донори, союзники) і казали: «Настю, коли ти вже створиш свою організацію, транс*організацію, якою будуть керувати саме транс*люди?» – кажуть, «Ти вже готова!». Відповідала: «Ні! Коли відчую в собі впевненість, лише тоді. Я краще себе знаю: коли вже так, а коли ще зарано». 

Тому у сімнадцятому році це було чітке «Ні», я розуміла, що мені ще нема з ким втілювати це в життя. Не хотілось створювати її одноосібно, як політичні партії, які лідери створюють під себе. Мені потрібна була команда союзників та однодумців. І я тоді хотіла більше зарекомендувати себе як транс*активістка: багато в чому я не розумілася, не буду це приховувати, мені було ніяково, не знала багатьох термінів. Так було в сімнадцятому, у вісімнадцятому роках. Вісімнадцятий рік минув для мене у зміні документів, змінах у моїй родині. А ось у другій половині дев’ятнадцятого я відчула та зрозуміла, що час створювати транс-led організацію настав. Я бачила людину, з ким хочу робите це, хоча б удвох спочатку. Це активіст Тимур Лисенко. І наприкінці року, це було якраз на зустрічі з дружніми лікарями в Талліні, яку організовувала «Транс*Коаліція», у нас були перші такі неформальні розмови з Тимуром та ми вирішили створювати організацію. Треба було спочатку придумати назву, потім зустрічатися та вирішувати, що ми взагалі хочемо, які наші цілі та завдання, наша місія.

І вже на початку 2020-го року, можна навіть сказати, що лютий був вирішальним місяцем, коли ми зустрічалися вдома у мене чи у моєї колеги та робили такі начерки, чого ми хочемо, для чого взагалі бачимо діяльність організації. І почали працювати над реєстрацією. Спочатку ми хотіли це робити самі, своїми силами, навіть робили перші кроки, заповнювали статутні документи, але потім зрозуміли, що краще найняти професіоналів у юридичному полі, які будуть цим займатися набагато швидше та краще за нас. Та раптово розпочався карантин, і багато державних установ не працювали. Але ми загальмували не тільки через карантин, а, у мене є підстави таким чином вважати, ще й через трансфобну юридичну фірму.

Найголовніше  щоб ці зміни відбувалися, як записано у нас в цілях, «при проактивній участі самої транс*спільноти України»

Анастасія: Цілей у нас декілька, вони діляться, скажімо так, по сферах діяльності, за напрямками:  робота з медіа та інформування, як самих медіа, так і людей, які отримують інформацію через ЗМІ. Робота з покращення економічного благополуччя транс*людей, хочемо допомогати з пошуком роботи. Потім, авжеж, процес депатологізації – один з найважливіших напрямків, участь у імплементації МКХ-11, навчання лікарів, в першу чергу тих, які беруть участь у транс*переході, адвокація, зміни в нормативній базі.  Найголовніше  щоб ці зміни відбувалися, як записано у нас в цілях, «при проактивній участі самої транс*спільноти України», бо як організація чи активісти, ми самі нічого не зробимо, тому що ми робимо заради усіх людей, заради простих людей, транс*персон, небінарних, гендерно-неконформних людей  усіх тих, хто потрапляють під парасольковий термін транс*люди.   

Анна: Прихід до організації був зумовлений не моїм власним досвідом, а обставинами які склалися. Тобто я близько познайомилась з однією з найвідоміших в Україні транс*активісток. І ось так, у процесі особистого знайомства мені надійшла пропозиція доєднатися до організації та українського транс*активізму. Раніше я ніяк не брала участі в активізмі, але це питання мені імпонує: я за видимість, я за будь-які активності, які можуть допомогти транс*людям, тієї ж адвокації.

«Когорту» сприймаю як свою дитину, і коли зареєстрували її, у мене було таке враження до кінця дня, що це мій день народження

Анастасія: Наша офіційна реєстрація відбулася зовсім недавно, 30 червня, і на даний момент структура така: це Загальні збори членів організації, які обирають виконавчого директора. Правління організації складається з трьох людей, виконавчий директор один – це я. Також у нас є Наглядова Рада, там також три людини, і Консультативна група або група Радників. Це єдиний прописаний в Статуті орган, де представлені не транс*люди. Це союзники, представники правозахисних організацій і тільки з України, але які мають досвід взаємодії з транс*спільнотою. Ми зараз саме збираємося розсилати запрошення тим людям, яких ми бачимо у цій Консультативній Раді, члени Правління зараз думають, кожний пропонує своїх кандидатів, потім зробимо загальний пул та оберемо 10-15 людей, які наберуть найбільше голосів.

Взагалі задач після реєстрації одразу багато, ти навіть не знаєш, за що хапатися. Для початку ми хочемо створити для нашої організації сторінки-профілі у соціальних мережах, паралельно працювати над створенням брендбуку, сайту та розробити «дорожню карту» наших дій на кілька місяців.

Я не можу не сказати слова вдячності «Альянсу Громадського Здоров’я», я би хотіла підкреслити, що саме вони допомогли нам фінансово з реєстрацією, вони заплатили за послуги юридичної компанії, яка проводила від нашого імені процес реєстрації..

В планах також обов’язково сайт організації, офіс та створення стратегії з комунікації, тому що нам потрібно зв’язатися з українськими організаціями, з якими ми бачимо співробітництво як у короткостроковій, так і довгостроковій перспективі. Це не тільки ЛГБТ-організації, а й ті, що представляють інші ключові спільноти, міжнародні представництва. В перші дні нашого існування як організації нас прийняли до TGEU (Трансгендерна Європа), також ми розглядаємо співпрацю з ILGA Європа, GATE, WPATH, ICRSE, IGLYO тощо.

Потрібно виробити та затвердити політики та процедури, без цього ніяк. Це, скажемо так, більш технічна, така сіра та невидима робота. Є бачення проекту положення про членство та про волонтерство в організації,вже складений такий попередній варіант, який тепер має бути скоординований з певними пунктами Статуту. Тому що положення про членство та інші нормативні документи – це наші Загальні збори, які приймають усі наступні рішення. На даний момент тільки транс*люди можут бути членами організації, єдине виключення це –  Консультативна Рада, яка не буде складатися з транс*людей, тобто на момент вступу до цієї ради вони не ідентифікуватимуть себе як транс*людей.

Я багато думала в кінці року, нічого не могла придумати. На початку року куди би я не ходила, чого би я не робила, наприклад, я їду в транспорті, сиджу на якійсь процедурі, в мене є година, і я обмірковую сотню варіантів за цей час і все ніяк не можу придумати. Ми вирішили зібратися разом у мене вдома, це було 15 лютого, був Тимур – наш голова правління, а також наша спільна знайома, ми довго розкладали усілякі карти, асоціативний ряд, я взяла англо-російський словник, такий товстий, ще радянський, і почала гортати сторінки з усіма словами за алфавітом. Це був дуже трудомісткий процес, вже була ніч, біля другої години ночі, і я знайшла когорту. Але ми не одразу на ній зупинилися, у нас був ще один варіант, який запропонував Тимур. Ми не хотіли використовувати слово «транс», тому що було би банально, вже є у нас в Україні одна зареєстрована організація зі словом «транс» Ми би не хотіли, щоб було: «а ну транс, тоді все зрозуміло». Тому була обрана «когорта». Я знала, що це римська бойова одиниця, тактична група римського легіону, яка складається з певної кількості людей, елітна така частина. Мені це дуже імпонувало, але щоб це не було пов’язано з якоюсь агресією, з війною, є друге значення це група людей, яка об’єднана спільною метою. Оці два значення, які найчастіше зустрічаються в словнику, мені найбільше сподобались, і я наполягала на тому щоб ми повернулися до обговорення цієї назви. І мої колеги зі мною погодились, що зупиняємося на цій назві. Звичайно, мене ще мучили деякі сумніви протягом наступного тижня, це я придумала і моя відповідальність бо «як назвеш корабель, так він і попливе». Зараз не жалкую, треба тільки з айдентікою придумати так влучно, щоб це співпало з нашою діяльністю та з назвою. 

І те що ми будемо ховатися та показувати наш страх це в першу чергу руйнівно діє на нас самих!

Анна: Безперечно, бути видимими в нашій країні небезпечно, але чому, на мій погляд, видимість важлива.  Ті люди, яких бояться це нерозуміючи маргінальні люди, які агресивно налаштовані, їх на щастя менше, тобто вони меньшинство. Основна маса це люди, які ставляться або нейтрально або ті, хто не готов на якісь активні дії, в плані насилля, вони складають 85 відсотків, тобто агресивно налаштованих людей усього 5 відсотків. 

А видимість потрібна для того щоб показати, що ми існуємо та, можливо, змінити думку тих людей, які або сумніваються, або байдужі до цієї теми. І те що ми будемо ховатися та показувати наш страх це в першу чергу руйнівно діє на нас самих ніж на тих, кого ми боїмось. Якщо ми продовжимо ховатися, то таким чином ми покажемо їх силу відносно нас, на мою думку. 

Моє звернення до транс*людей: це те, що ми створюємо організацію для вас

Анастасія: стосовно того, як з нами контактувати: можна буде зв’язатися з нами через електронну пошту «Когорти». та сторінки в Інстаграм та Фейсбук, канал в Телеграмі. Ми поки що тільки починаємо їх створювати, і там з кожним тижнем буде з’являтися нова інформація, вони будуть ставати змістовними та цікавими. Зараз там небагато матеріалів, будуть транс*новини з України, будуть публікуватися різні дослідження,, має вийти дослідження про внутрішлю трансфобію, яке готує наша Робоча група транс*людей у регіоні СЄЦА. Згодом буде більше своїх новин, про наші послуги, можливості для транс*людей, про нашу діяльність, ми буде все це дуже широко висвітлювати. 

Я «Когорту» сприймаю як свою дитину, і коли зареєстрували її, у мене було таке враження до кінця дня, що це, начебто, мій день народження. Серйозно, відчуваю себе по-особливому, таке буває тільки першого лютого, коли я відзначаю свій день народження. Одна з перших юридичних компаній, яка запросила ціну в п’ять разів більше, коли прочитали наші цілі та задачі та про кого це, про транс*людей, вони навіть відмовилися виходити з нами на зв’язок. Ми їм писали, дзвонили вони не хотіли взагалі займатися цим, повторюю, ціна була в п’ять разів вище ринкової! Я бачу тут тільки одну причину. Це те, що вони не хотіли реєструвати, щоб не взяти на себе якесь клеймо, що вони зареєстрували транс*організацію. 

У мене є така мрія: зараз, коли пишеш у гугл-пошуку «когорта» видає матеріали про римський легіон, про математику, а я хочу щоб через рік, там була інформація про транс*організацію, якісь наші фотографії з івентів та зустрічей. Це навіть така своєрідна моя мета! Я тоді побачу, що дійсно ми робимо, якісно робимо важливі речі. 

Створення «Когорти» – це частина однієї великої мрії мого життя, після початку транс*переходу. Це було величезне задоволення, коли вона була створена. Ти розумієш, що зараз в тебе є колосальне поле для дій, в тебе стільки задач одразу.  Це була моя найбільша мрія, звичайно, після транс*переходу. Раніше в мене була мрія зробити перехід, змінити документи, щоб мене прийняли мої близькі та рідні, мої друзі. 

Моє звернення до транс*людей: це те, що ми створюємо організацію для вас, щоб ви мали змогу активно брати участь. Так, не обов’язково бути членом організації, якщо немає такого бажання, але ви можете звертатися до нас по допомогу, у нас точно будуть френдлі-лікарі, допомога юристів, психологів. Також, коли ми вже наберемо обертів, я би дуже хотіла, щоб ми могли допомогти в пошуку роботи та працевлаштуванні, тому що, як показав зараз карантин, усі дуже різко втратили роботу, або, якщо робота залишилась, то втратили в доході. Можливо, вже не буде такого жорсткого карантину, але хто зна. Все одно люди не можуть так швидко знайти роботу. Ми би не хотіли, щоб це було причиною переходу до секс-роботи. У людей є гарна освіта, гарні навички, тому не хочеться,щоб неможливість змінити документи  або неможливість швидко змінити документи призводили до того, що вони не можуть отримати роботу. Або отримати освіту, бо є вже такі випадки, що складно стає навчатися, тому що однокурсники, викладачі трасфобні, відбувається місгендеринг, і люди замикаються, не відвідують навчальні заклади. 

Анна: Так, ми працюємо для транс*людей, і вони мають бачити нас, не тільки лого та контакти організації, а й живих транс*людей. Це дуже важливо, бо коли ти розповідаєш про себе, ти відкриваєшся. І тут є такий психологічний момент: це допоможе іншій людині відкритися тобі. Це вибудовує довіру і може бути таким рушієм звернутися до організації, взяти участь у проектах.

Ми дамо про себе більше знати дуже швидко!

 

Spread the love

    Leave a Reply

    Your email address will not be published. Required fields are marked *