19/03/2024
19/03/2024
19/03/2024

Глосарій


Ідентичність – відчуття приналежності до тієї чи іншої групи, ідентифікація себе як її представ_ниці. Ідентичність завжди формується при взаємодії та порівнянні.

Ідентичності бувають різні, вони можуть дробитися, з’являтися або зникати з часом. Наприклад, після отримання професії з’являється професійна ідентичність. Може бути етнічна чи національна ідентичність. Ідентичність учени_ці старшої школи – приклад ідентичності, яка як з’являється, так і зникає з часом, і є «цеглинкою» спільної ідентичності школяра. Я – такий, а ти – ні. Саме відмінності і створюють ґрунт для формування тієї чи іншої ідентичності.

Якщо говорити про трансгендерну ідентичність – то це відчуття і/або усвідомлення приналежності до групи не цисгендерних, а трансгендерних людей. І ось тут вже на перший план виходять поняття паспортної/біологічної статі та гендерних аспектів.

Паспортна стать, або гендерний маркер – бінарне («чоловік» або «жінка») поняття. Це «стать», яка записана у людини в документах (в паспорті) і яка, крім ПІБ, потрібна для заповнення інших офіційних документів і анкет. Паспортну стать ще називають «приписаною при народженні». Раніше існувало поняття «акушерська стать»: одразу після народження дитини її записували як «хлопчика» або «дівчинку», керуючись будовою зовнішніх статевих органів. Тобто стать «приписували», переважно без інших маніпуляцій, крім огляду.

Паспортна стать не є «біологічною», тому що ґрунтується на ній лише частково і не враховує інтерсекс-варіацій.

Біологічна стать – неоднозначне комплексне поняття. Прийнято вважати, що статі дві: чоловіча і жіноча. Однак це не так. Є велика кількість різних станів, коли людина «не вписується» у бінарні біологічні стандарти. Таких людей прийнято називати «інтерсекс». Проте суспільство продовжує ігнорувати інтерсекс-варіації, наполягаючи на тому, що існує тільки жіноча та чоловіча стать. Зазвичай вони називаються протилежними, хоча в них значно більше подібного, ніж відмінностей. Але саме на відмінностях побудована класифікація «статі».

Можна виділити безліч варіантів, деякі з яких:

  • Стать зовнішніх статевих органів (пеніс і мошонка або клітор і піхва) – найчастіше саме цю характеристику використовують для зазначення «статі» в документах. Однак статеві органи людини дуже різноманітні і не завжди є настільки полярними. Іншими словами, до якого розміру клітор ще є клітором, а не пенісом? Оскільки гендерних маркерів у більшості країн тільки два, багато інтерсекс-людей часто калічать операціями в ранньому дитинстві для того, щоб зовнішній вигляд їхніх геніталій відповідав «чоловічим» або «жіночим».
  • Стать внутрішніх статевих органів, гонад (пара яєчників або яєчок) – на відміну від зовнішніх, неозброєним поглядом ці органи не видно. І хоча вони впливають на формування зовнішніх ознак, їх під час процедури встановлення «статі» враховують не часто. Крім парної будови буває одиночне, також трапляються варіанти відсутності цих органів або стан, коли неможливо точно визначити, чи є органи яєчками або яєчниками. Всі ці стани також належать до широкого спектру інтерсекс («між статями») варіацій, що в черговий раз підкреслює неоднозначність поняття «біологічна стать».
  • Гормональна стать, а точніше – гормональний статус. У пубертатному періоді організм людини починає виробляти гормони, які називаються «статевими»: естроген («жіночий») та тестостерон («чоловічий»). Однак всі ці речовини присутні в людей обох «біологічних статей». Їхня концентрація та вплив на організм індивідуальні. Очікується, що гормональний статус буде відповідати паспортній статі, встановленій в дитинстві, але так відбувається не завжди: трапляються дуже різні стани (коли гормональна стать виявляється протилежною паспортній) – як природні, так і штучно створені людиною.
  • Стать вторинних статевих ознак (оволосіння, розвиток молочної залози, тембр голосу тощо) – ця характеристика ще більш «зовнішня», ніж стать зовнішніх статевих органів. Під дією гормонів у пубертатному періоді тіло змінюється і, відповідно, вважається, що стає «жіночним» або «мужнім» – тим, що було приписано при народженні.
  • Хромосомна стать – характеристика, яка базується на наявності або відсутності Y-хромосоми в організмі людини. Набір хромосом 46ХХ вважається «жіночим», 46ХY – «чоловічим». Хромосоми прямо впливають на те, які у людини будуть розвиватися зовнішні та внутрішні статеві органи. Проте наш організм – дуже складна система і немає жодної гарантії, що буде саме такий розвиток конкретної людини в майбутньому. Вплив хромосом не є вичерпним. При встановленні паспортної статі зазвичай хромосомна стать не враховується. Люди, які мають інший набір хромосом (45ХО, 46ХХ / 46ХY, 47ХХY і ін.) – штучно втиснуті в рамки гендерного маркера, який передбачає тільки «класичні» варіанти.
  • Генна стать – хромосоми складаються з генів і тут «налаштування» можуть бути ще тонші. Це досить складні процеси, але суть залишається одна – варіанти можливі і тут.

Таке з першого погляду просте поняття «статі» є вкрай неоднозначним та залежить від багатьох причин і станів. Можна помітити, що для визначення статі беруть крайні точки можливого перебігу подій – коли в всіх категоріях людина однозначно «чоловік» або «жінка».

Цікаво, що відповідність усім критеріям, як ми вказали, не перевіряється при визначенні «статі», але гендерний маркер є певним прогнозом життя людини, складеним на підставі довжини клітора / пеніса (яка у випадку «проміжної», у свою чергу, хірургічно коригується в ту чи іншу сторону, найчастіше в дитинстві). У подальшому житті гендерний маркер змінити дуже складно, а саме він, незважаючи на біологічне різноманіття та неоднозначність, вважається чимось непорушним.

Паспортну стать породжує не тільки «біологічний прогноз», а й низка суспільних очікувань, яку називають гендером.

Гендер – соціальна роль, яка приписується людині залежно від паспортної статі. Зокрема, від тих, у кого вказано чоловічий маркер, очікується виконання в тому чи іншому вигляді ролі захисників і керівників, активних людей. А від тих, у кого жіночий маркер, – ролі підтримки, тилу, пасивності, поступливості і неконфліктності.

Раніше було прийнято вважати, що стать – це біологія, а гендер – психологія. Ішлося про соціальне «поле» і про те, що трансгендер – це людина, наприклад, з жіночим гендером (тобто «жіночою психологією») і чоловічою біологічною статтю. Однак це не зовсім коректно: гендер не тільки не залежить від статі, а й не є чимось вродженим, що підтверджують різні гендерні очікування від людей у різних культурах і часових проміжках. Наприклад, амазонки слабо відповідають сучасним поняттям «слабкої від природи жінки», а чоловіки у ранніх європейських культурах в’язали, ходили на підборах і не були зразком «істинно чоловічої брутальності».

Гендер формується вихованням, громадськими інститутами, заохоченням і осудом. «Дівчинка не повинна бути такою» – але якою «повинна» бути дівчинка, якщо стверджувати, що гендер – це вроджена якість? Якщо хлопчики та дівчатка різні «від природи», то навіщо суспільство виховує їх по-різному, а не просто залишить у спокої, даючи шанс природі все зробити самій? Часто при цьому не враховуються особистісні особливості людини, у такому випадку гендер є чимось «середньоарифметичним».

Гендерні очікування безпосередньо залежать від паспортної статі, яка, як ми з’ясували, теж не є чимось однозначним, а скоріше, прогнозом того, як буде розвиватися організм.

Багатьом людям, як транс*, так і цисгендерним, не підходять встановлені рамки соціальних ролей – це не свідчить про їхню «неправильність» або «несправжність», а лише підкреслює застарілість системи.

Окремо слід зауважити, що гендерна роль, «психологічна стать» не залежать від гормонального статусу, будови статевих органів і, відповідно, не може бути змінена шляхом корекції тіла. Гендер – соціальна, громадська характеристика, а не особистісна. Відповідність гендерним стереотипам не є ознакою «справжнього трансгендера», водночас саме цей пункт часто використовується як основний при видачі дозволу на проведення медичного втручання або зміну гендерного маркера в документах.

Гендерна ідентичність – визначення себе як представ_ниці того чи іншого гендера, або заперечення, відмова приналежності до тієї чи іншої гендерної групи. ГІ є більш особистісним поняттям, ніж гендер, тому що включає самовизначення рамок гендера, набору гендерних ознак. Справа в тому, що гендерні ролі сповнені суперечностей і залежать, як ми вже говорили, від культурних, часових, класових та інших аспектів. Гендерна ідентичність – це окреслення рамок гендера для себе і співвідношення себе з ними.

Наприклад: «Я ідентифікую себе як жінка. Мені здається, що жінка може бути будь-якою, наприклад, моя бабуся працювала в шахті і була чудовою матір’ю. Я теж хочу отримати спеціальність геолога».

Або: «Мені завжди подобалися рок-зірки, які фарбують очі і носять довге волосся. Такі чоловіки здаються мені дуже красивими. Я дуже люблю готувати і хотів би стати крутим шеф-кухарем».

У цих прикладах показано встановлення меж: «чоловіча» робота для жінки не ставить її ідентичність під сумнів, а в чомусь ця людина навіть відповідає гендерним очікуванням суспільства (хороша мати). Наступний приклад наочно демонструє неоднозначність гендерних очікувань: з одного боку, кращими кухарями вважаються чоловіки, з іншого, в поєднанні з любов’ю до макіяжу суспільство може це класифікувати як «жіночу поведінку».

Однак і ту, й іншу характеристику хлопчик взяв від інших чоловіків, які живуть тут і зараз. Дуже сильно відчувається, наскільки крихкі кордони гендерних ролей, що вони описують крайні якості, концентрат мужності або жіночності, і дуже погано визначаються, якщо трохи відійти від абстрактних понять і говорити про те, що вже зараз існує в світі.

На малюнку видно, що, з одного боку, «чоловікам» і «жінка» можна пробачити іноді вихід за рамки традиційних гендерних понять, які на зображенні представлені «концентрованим ядром». Проте суспільство все ж очікує, що це ядро існує.

Так, хлопець, ідентичність якого асоціюється тільки з «периферійними» характеристиками, буде визнаний «несправжнім», що особливо сильно торкнеться транс*хлопців.

Гендерна експресія – набір зовнішніх ознак, спосіб вираження гендерної ідентичності або гендерної ролі. Сюди можна віднести стиль одягу, зачіску, макіяж, манеру говорити і жестикулювати, спеціальні практики, що змінюють зовнішність (контроль ваги, вираженість мускулатури) тощо. Тобто все, що може допомогти визначатися в суспільстві як представ_ниця або НЕ представ_ниця тієї чи іншої статі / гендера / гендерної ідентичності.

Гендерна експресія не обов’язково збігатиметься з гендерною ідентичністю (наприклад, людина, що має чоловічу ідентичність, може прагнути виглядати андрогінно) і не завжди є її відображенням. ГЕ також залежить від тимчасового і культурного аспектів.

У рамках гендерних ролей існують і рамки для гендерної експресії: наприклад, вважається, що «справжній чоловік» не може носити сукні, а жінка – мати розвинену мускулатуру, це «нежіночно».

Наше сприйняття людей як «чоловіків» і «жінок» – це якраз зчитування тих чи інших компонентів ГЕ і порівняння їх зі встановленими для гендерних ролей. Людина з короткою стрижкою, в діловому костюмі та така, що говорить про себе в чоловічому роді, буде сприйнята радше чоловіком, а невисокого зросту хлопець з довгим волоссям та в одязі унісекс може сприйматися, як дівчина.

Трансгендерні люди часто саме за допомогою гендерної експресії проявляють свою гендерну ідентичність – бажані займенники, типовий «чоловічий» або «жіночий» одяг, хода і манера поведінки можуть використовуватися як один з інструментів соціального переходу.

Соціалізація – у контексті гендерних питань – процес набування «чоловічої» або «жіночої» гендерної ролі шляхом виховання, життєвого досвіду, пов’язаного з впливами стереотипів, продиктованих приписаною статтю.

Наприклад, трансгендерний чоловік, який зробив перехід, – це чоловік, який має досвід жіночої соціалізації. До переходу суспільство сприймало його як дівчинку, застосовуючи до нього гендерні рамки, встановлені для дівчаток.

Чоловічу або жіночу соціалізацію люди набувають, взаємодіючи з різними соціальними «виховними» інститутами – навчальними закладами, армією тощо. Різне виховання «хлопчиків» і «дівчаток» на виході дає «чоловічу» або «жіночу» соціалізацію, зазвичай прив’язану до паспортної статі, встановленої при народженні.

Трансгендерність – фактично це будь-яка розбіжність гендерної ідентичності людини з приписаним при народженні гендерним маркером. Деякі трансгендерні люди можуть здійснювати перехід або хотіти його зробити, для інших це зовсім необов’язково. Людина може як виражати свій гендер через гендерну експресію, так і не робити цього. Не існує «правильних» чи «неправильних» транс*людей.

Власне, явище трансгендерності – унікальний феномен, який вказує також і на вузькість бінарної гендерної системи, і на те, що ця система сконструйована та підтримується вихованням, громадськими інституціями, тобто створена штучно.

Гендерна дисфорія – медична група діагнозів, у вузькому понятті – стан незадоволеності від невідповідності будови свого тіла та бажаної гендерної ідентичності. У ширшому сенсі – незадоволеність гендерною роллю, яка визначається на підставі документів, іноді – бажання змінити цю роль.

Перехід (соціальний, медичний, юридичний) – різного роду практики, сукупність прийомів, спрямованих на визнання суспільством гендера людини. Перехід кожної транс*персони є унікальним, а деякі і зовсім його не потребують. Часто перехід подається як щось цілісне, однак це не так: можна сказати, що перехід – це індивідуальне вирішення питання визнання і / або вираження власної ідентичності в нормативному суспільстві.

Трансгендерна ідентичність – це самовизначення себе як трансгендерної людини, незалежно від причин, які призводять до цього самовизначення. Хтось може пояснювати це біологічними процесами, соціальними травмами або цілком усвідомленим вибором.

Незалежно від причин, які призводять до такого рішення, трансгендерна ідентичність може визначатися тільки для себе, на підставі відчуття невідповідності з приписаними при народженні гендерними маркерами. Як і будь-яка інша, трансгендерна ідентичність може змінюватися протягом життя.

Транс*статус, транс*гендерний статус. Содекуди виникає питання: якщо людина здійснила або здійснює медичний перехід і/або юридичний перехід, чи може змінитися гендерна ідентичність? Адже є певний обсяг втручань, які не завжди оборотні. Справа в тому, що сама ідентичність може змінюватися, це властивість будь-якої ідентичності. А факт трансгендерного переходу ми пропонуємо називати транс*статусом. Транс*статус не повинен зазначатися в документах і є приватною таємницею людини.

Пошук

Recent Comments

    Ми відкриті для співпраці

    TransUnity.life – це відкритий майданчик. Кожен і кожна можуть стати авторами і авторками опублікованих матеріалів. З редакторською політикою і правилами розміщення інформації, яка публікується, можна ознайомитися в розділі «Політика». Надсилайте свої матеріали на пошту author@transunity.life