26/06/2019
26/06/2019

Транс*персони у системі освіти

Трансгендерні люди не відокремлені від суспільства, вони беруть участь у всіх соціальних процесах протягом всього свого життя. Це означає, що серед транс*людей є школяр_ки і студент_ки, бо багато хто визначається з гендерною ідентичністю вже у підлітковому віці. Ось тільки труднощів у зв’язку з цим у транс*підлітків більше, ніж у дорослих транс*людей. Тут і залежність від батьків, і стосунки з однокласни_цями та одногрупни_цями, неоднозначне ставлення до питання викладачів і адміністрації школи.

Так з якими викликами стикаються транс*школяр_ки та тран*студент_ки у повсякденному житті? Давайте спробуємо розібратися в цьому питанні.

Невидимість

«Я нічого напряму не кажу однокурсникам, – розповідає Олексій, трансгендерний хлопець і студент-медик. – роблю вигляд, що нічого не відбувається, а вони – що нічого не помічають».

Камінг-аут у навчальному закладі – для українських транс*людей майже неможливе явище. Якщо студент_кам трохи легше, то для школяр_ок це практично нереально, бо підключиться адміністрація, яка засуджує, та шкільні психологи_ні, які намагатимуться «вилікувати». Легше мовчати, легше робити вигляд, що нічого не відбувається, намагатися не привертати до себе увагу, терпіти місгендеринг, відповідаючи на паспортне ім’я.

У деяких випадках підтримку можуть надати батьки, і тоді адміністрація буде змушена рахуватися з їхньою думкою. Але якщо трансфобію проявляють і батьки, каминг-аут нерідко відкладається до закінчення навчання – просто щоб закінчити школу, щоб не зіпсували атестат, щоб не занизили бали.

Булінг

Якщо в студентському середовищі трансгендерні люди ще можуть отримати прийняття або хоча б нейтральне ставлення, то у школах становище набагато складніше. Тут легко зустрітися з агресією та насиллям, як емоційним, так і фізичним. Це стосується не тільки підлітків, які зробили камінг-аут, а й тих, хто живе «у шафі». Якщо булінг у школі не припиняють вчителі та адміністрація, то для його початку достатньо гендерно-некомфортной зовнішності та «неправильних» уподобань. Булінг може набувати різних форм, від насмішок до переслідування і побиття.

Реакція викладач_ок

У поодиноких випадках викладач_ки стають на бік трансгендерної персони, і частіше йдеться про університетських викладач_ок. У школі вчитель_ки куди з більшою осторогою ставляться до проявів будь-якої індивідуальності учнів, бо на них покладається виховниче навантаження і з них «спитають, якщо щось не так». Особливо це стосується класних керевни_чок. Тому значно легше заборонити, змусити, вимагати припинити. А також донести до підлітка його/її «ненормальність». вимагати від батьків «вжити заходів».

Така ж проблема зі шкільними психолог_инями. Більшість з них або й гадки не має про трансгендерність, або воліє визначати її як «хворобу», яку слід лікувати. Легше спробувати «виправити» транс*підлітка, ніж середовище, в якому він/вона змушені знаходитися. Контакт підлітків з такими психолог_инями посилює гендерну дисфорію, посилює відчуття провини, збільшує загальну тривожність.

Підлітки опиняються в лещатах залежності від дорослого оточення, а дорослі, здебільшого, не замислюються про те, наскільки їх взагалі стосується ситуація. «Вихователь у дитячому таборі, дізнавшись про мої плани на перехід, поставила мене перед групою однолітків і почала питати їх, чи планує ще хтось “змінювати стать”. – розповідає транс*хлопець на ім’я Ігор. – Вона заявила, що оскільки ніхто з них не хоче, то і моє бажання є ненормальним, і мені слід припинити подібні думки».

В університетах викладач_ки здійснюють менший тиск на студент_ок. Проте й тут транс*люди не застраховані від думки, яку до них вважають за потрібне донести. «Наш викладач обурюється, що мої одногрупники звертаються до мене в чоловічому роді та не за поспортним ім’ям. Це його дуже дратує», – каже Андрій, студент-транс*хлопець. Трапляються випадки, коли викладач_ки не приховують свій скептицизм, підкреслюють паспортне ім’я та стать студентів і студенток, навмисно місгендерять.

«Туалетне» питання

Багато хто з транс*людей воліє в принципі не відвідувати туалет у навчальному закладі. Дуже сильна напруга від спроб проникнути в гендерно-маркований простір. «Я в університеті до вбиральні не ходжу, – каже Олексій. – У жіночій на мене студентки косяться. В чоловічій – викладачі уточнюють, що я тут роблю, якщо я “нібито дівчина”».

У шкільних вбиральнях з їхньою практичною відсутністю приватності трансгендерним людям знаходитися взагалі неможливо. Можливість користуватися вбиральнями, які не відповідають статі в паспорті учнів, для викладач_ок і адміністрації навчальних закладів часто стає найбільш тригерним питанням, яке пов’язане з потребами транс*людей.

Як транс*уч_ениці та транс*студен_ки можуть захистити свої права

Трансгендерні студенти і студентки, як повнолітні, мають більший доступ до реалізації власних прав. Якщо ви відчуваєте тиск з боку викладач_ок після камінг-ауту, вирішити питання можна зверненням до деканату. Особливо у випадку, коли конфлікт з викладач_кою шкодить вашому навчанню. Попередньо слід проконсультуватися у френдлі-юриста в одній з ЛГБТ-організацій (наприклад, Гей-альянс Україна, юридичне бюро «WE ARE»). Спілкуючись з деканатом, слід сказати про ваші консультації, а також варто нагадати, які саме права порушуються у вашому випадку.

Школяр_кам складніше. Якщо у вас є підтримка батьків, вони можуть обговорити питання про умови вашого навчання з директор_кою. У деяких випадках найбільш екологічним рішенням буде змінити школу, коли при вступі в нову заздалегідь будуть обговорені нюанси транс*статусу з керівництвом школи. Насамперед – можливість знаходитися у школі в бажаному гендері, не роблячи камінг-аут для всіх вчитель_ок і учнів.

Якщо ваші батьки не надають вам підтримки, якщо вони налаштовані трансфобно, тоді питання зі школою вам, імовірно, доведеться вирішувати самостійно. У такому випадку ви можете звернутися за підтримкою до правозахисних організацій.

Батьківська ініціатива ТЕРГО– це організація, яка складається з батьків ЛГБТ-дітей. І тут можна отримати те саме батьківське прийняття, якого багатьом не вистачає вдома. А також союзни_ць, які можуть долучитися до вирішення питань зі школою.

Організації «Точка опори» і «Gender Z»проводять тренінги для вчитель_ок і шкільних психолог_инь, присвячені проблемам ЛГБТ-підлітків. Якщо ваша школа піде на контакт, імовірно, можна домовитися про тренінг.

Є також організація, яка повністю займається правами ЛГБТ-підлітків – LGBT Teens Union, і тут є телефон гарячої лінії для підлітків, за яким ви можете отримати безкоштовну консультацію стосовно вашої проблеми.

За консультаціями, як психологічними, так і у форматі «рівний рівному», можна звернутися на сайт «Транс*Коаліціїна Пострадянськомупросторі». Ви зможете отримати консультацію з питань дисфорії, про будь-які нюанси психологічного стану, стосунків з близькими та інші аспекти трансгендерного переходу. Всю інформацію дають люди з трансгендерним досвідом, вона доступна для неповнолітніх і безкоштовна.

Стикаючись з дискримінацією і агресією в навчальному закладі, варто пам’ятати про те, що ви маєте право бути собою та демонструвати свою гендерну ідентичність. І стороною, що помиляється, є не ви, як би вас не переконували у зворотному.

Автор статті – Деміон Хорт, транс*активіст

Spread the love
  • 4
    Shares

    Leave a Reply

    Your email address will not be published. Required fields are marked *