Не вірте оповідям про те, що трансгендерні люди шкодують про перехід

Мені було 18, коли я вперше зробила камінг-аут як трансгендерна персона.

Я вагалася стільки, скільки себе пам’ятаю, але не могла чітко це проартикулювати до того часу. Я просто не знала, що таке існує, і що є такі самі люди, як я. Навіть тоді, коли я все ж таки сказала всім і почала жити своїм життям, було багато сорому, приховувань і страху через трансгендерність. Одним з найбільших страхів, який мене оточував, булаймовірність пошкодуватипісля проходження гормональної терапії та операції на геніталіях. Деякі люди думали, що я просто трохи невпевнений у собі гей, і що я про це пошкодую пізніше, якщо пройду через це все. Я знала, що я не гей, і я була достатньо щасливою, щоб рости у середовищі, де мені було легко зробити камінг-аут. Це просто була не я. Для мене (і для трансгендерних людей у цілому) це ніколи не було про тихі, хто мене приваблювали, чи про мою сексуальну орієнтацію. Це було про те, ким я була, і знала, хто яє. Можливість медично здійснити перехід врятувала моє життя. 

“Чи трансгедерні персони шкодують про свій перехід?”  Нині знову активізувалися дискусії навколо цього питання.. Різноманітні історії про індивідуальні випадкивикористовуються як приклади, щоб поставити під сумнів послуги з охорони здоров’я для трансгендерних людей. 

Можливість медично здійснити перехід врятувала моє життя

Недавня історія, у якій людина заявила, що є сотні людей, які чекають на зворотній перехід, підірвала шпальти – однак, не було жодних числових даних, які б це відображали. Поняття «зростання звернень» до медичного переходу часто використовується зі статистикою, яка виглядає доволі високою, але контекст загальної популяції ніколи не береться до уваги. Навіть з кількістю звернень, яка зросла, число трансгендерних людей все одно становить лише 1% від населення Великої Британії. Більша кількість звернень просто означає, що є більше людей, які потребують цього типу послуг з охорони здоров’я. Це не означає, що кожний і кожна, хто звертаються, проходять через медичний перехід. 

Отримати доступ до цих типів послуг насправді дуже складно, і люди змушені чекати впродовж кількох років на персональний огляд у клініці з питань гендерної ідентичності. Тож слова про те, що будь-хто може просто зайти в клініку та легко отримати гормони і операцію, не є правдою. 

Я ніколи не буду применшувати чи ставити під сумнів досвіди тих, хто кажуть про те, що вони жалкують через їхній медичний перехід. Є ті, хто шкодують і вони заслуговують на те, щоб їм повірили. Але їхні історії та досвіди ніколи не мають бути використаними, щоб виступати проти послуг з охорони здоров’я, які покращили життя тисяч людей по всій Великій Британії та інших країнах світу. Вони ніколи не мають бути використаними як причина не дозволяти людям робити перехід.

Одне з порівнянь, яке я маю для цього, – це те, як у просуванні антиабортних ініціатив використовують  жінок, які шкодують про зроблений аборт. Це не логічний аргумент, оскільки переваги безпечних абортів переважають імовірність пожалкувати майже так само, як це відбувається з послугами з охорони здоров’я для трансгендерних людей. 

Медично трансгендерний перехід рятує життя деяким трансгендерним людям. Згідно з нещодавнім дослідженням, проведеним у Нідерландах, кількість людей, які пожалкували про операції, які стосуються питань трансгендерності, насправді набагато нижча (0,3-0,6%), та значно нижча, ніж через інші види операцій, такі як колінна артропластика чи косметичні процедури. 

Коли постає питання про операцію, завжди є ризик пошкодувати після, і завжди будуть люди, які шкодуютьпро зроблені операції з різних причин. 

Я пройшла шлях від депресивного, скромного та спокійного підлітка до активної, соціальної та комунікабельної персони.

Багато людей, які жалкуютьчерез медичний перехід, роблять це через соціальне неприйняття, з яким вони стикаються, коли роблять камінг-аут як трансгендерна персона. 

Дослідження, проведене у нідерландській гендерній клініці, показало. що протягом 1972-2015 років загалом 14 людей пожалкували. Половина з них сказала, що це сталось через соціальне неприйняття чи факт того, що вони ідентифікують себе як небінарну персону, а не трансгендерну жінку чи трансгендерного чоловіка.

Трансгендерні люди стикаються з стигматизацією та дискримінацією у повсякденному житті, часто не приймаються сім’ями, втрачають роботу чи зазнають булінгу та насильства через трансгендерність. Для деяких з них цього просто забагато і вони відчувають, що не мають іншого вибору, окрім повернення та конформності соціальним очікуванням щодо них.

Іншою причиною, через яку люди можуть жалкувати про проведення операції на геніталіях, є звичайна незадоволеність результатами. Як і з будь-якою операцією, є речі, які можуть піти не так. Операції на геніталіях далекі від ідеалу, особливо, операції для трансгендерних чоловіків і трансмаскулінних людей. 

Для деяких це був шлях, яким вони мали пройтиі якийїм не підійшов. Люди можуть приймати рішення лише на базі знання, яке вони мають у певний проміжок часу, тож, звичайно, будуть люди, які мають пройти певний шлях,, щоб пізнати, ким вони є. Це не обов’язково означає, що вони не є трансгендерними людьми чи шлях, який вони пройшли, був неправильноим, це щось, що вони відчували за необхідне зробити.

Такі бінарні поняття як повний жаль на противагу відсутності жалю шкодять цілій темі, ігноруючи нюанси наших гендерованих досвідів. З виділенням більшої кількості ресурсів на охорону здоров’я для трансгендерних людей –  це може бути підняття якості психологічної підтримки та гормонального лікування або покращення в генітальній хірургії – рівні жалюбудуть невпинно знижуватись. З боротьбою проти стигматизації та упереджень, які зупиняють трансгендерних людей від життя власними життями в мирі, тими, ким вони є та ким усвідомлюють себе, рівні незадоволення також знизяться. 

Переважна більшість людей пожинає плоди медичного переходу. Я пройшла шлях від депресивного, скромного та спокійного підлітка до активної, соціальної та комунікабельної персони. Я почала брати участь у житті з ентузіазмом. Я почала розвивати свої хобі. Я стала більш успішною в школі. Я нарешті стала тою, хто насолоджується життям. Зміна була такою явною для людей навколо мене. Моя сім’я нарешті змогла повною мірою пізнати мене, і навіть члени сім’ї, які були доволі упередженими до трансгендерних людей, отримала зміни в серцях. Вони побачили, що я нарешті стала щасливою, тож як це могло бути чимось поганим?

Зараз у мене є партнер, якого я дуже сильно кохаю, ми живемо разом у невеликому милому будинку, і ми говоримо про намір мати дітей і завести кота чи іншу собаку. У нас є надії, страхи та прагнення на майбутнє. Різниця в тому, що зараз мені не потрібно переживати через себе. 

Тож давайте не забувати тут про ширшукартину, і тисячі людей, які отримали користь від можливості зробити перехід медично та пройти через операції на геніталіях. Це не означає, що ми не збираємось говорити про тих, хто пожалкували. Нам слід бути відкритими до більш скурпульозних і деталізованих дискусій про послуги з охорони здоров’я для трансгендерних людей без використання жалкування для того, щоб загрожувати добробуту людей, які потребують послуг з охорони здоров’я, пов’язаних з трансгендерністю. 

Тільки так ми можемо прийти до збалансованого рішення та послуг з охорони здоров’я, які мінімізують імовірність пожалкувати та надають можливість повністю жити своїми життями для всіх.

Такими, якими вони є.

Джерело: metro.co.uk
Авторка: Owl
Перекладачка: Дзвенислав Щерба
Редакторка: Olesya Sviridova