Нам відчайдушно не вистачає простору у квір-спільноті, де ми могли б досліджувати себе, зцілюватися, віднаходити власну ідентичність.

 У кожному з п’ятдесяти штатів США практикують обрізання статевих органів або видалення клітора в новонароджених. Щоденно такі операції проводять на інтерсекс-дітях, які народжуються зі статевими ознаками, що порушують прийняте в суспільстві бінарне розуміння статі. У деяких випадках геніталії цілком здорові та функціонують без порушень, проте в лікарні їх однаково намагаються «виправити», бо за зовнішнім виглядом вони не відповідають типово жіночим або типово чоловічим. В інших випадках відмінності проходять на хромосомному, гонадному або гормональному рівні і проявляються в більш старшому віці. Інтерсекс-люди різні, але нас єднає небезпека, з якою всі ми стикаємося: народитись інтерсекс-людиною означає потерпати від жорстокості в руках медичної системи, яка рішуче намагається зтерти наше існування, буквально відрізаючи ті частини, які роблять нас інтерсекс-людьми, на догоду «нормальності».

Нехай не всі інтерсекс-люди відносять себе до ЛГБТК+ спільноти, але, з огляду на їхній статус, літера І почала з’являтись у цьому акронімі. Для декого з нас рішення, чи приєднуватися до ЛГБТК+, — це питання безпеки. Інколи відмежуватись просто необхідно, адже доводиться мати справу з консервативними членами родини, консервативним урядом та лікарями, які змушують нас підлаштовуватися під гетеронормативні вимоги. Однак із ЛГБТК+ спільнотою нас поєднує те, як ми, перебуваючи у позиції меншин, змушені приховуватись і переживати відчуття сорому. 75 % осіб у складі організації interACT Youth, єдиного в країні молодіжного центру інтерсекс-активізму, ідентифікують себе як частину ЛГБТК+ на додачу до їхнього інтерсекс-статусу.

Питання ось у чому: чи готові до нас квір-простори. Я — небінарна квір- інтерсекс-особа, і я все ще шукаю своє місце. Я існую десь у невизначеному проміжку між цисгендерними та трансгендерними людьми — і почуваюся так, наче загубилась у місцевості без назви й орієнтирів. Навіть у Сан-Франциско спілкування із квір- і транс-спільнотою, у якій не було інтерсекс-людей, приносило здебільшого розчарування й відчуття відокремленості, а в найгірших випадках можна було зіткнутися з фетишизацією. Здебільшого квір-об’єднання не визнають існування інтерсекс-наративу. А коли визнають — є ризик, що наші голоси загубляться на загальному фоні.

Квір-простори — прекрасні та добре відомі тим, що люди там вміють виявляти співрозуміння й емоційну сприйнятливість. У моєму досвіді багато позитивних моментів, але рівень обізнаності настільки низький, що стає боляче. Ніколи не забуду свій перший творчий квір-фестиваль, коли до мене підійшла небінарна персона і сказала: «О, ти інтерсекс? Існування інтерсекс-людей — мій улюблений аргумент».

Звісно ж, багато з нас із задоволенням руйнують бінарні стереотипи, але люди не живуть задля того, аби бути аргументами. Ми й так берем участь у боротьбі за базові людські права. Ми тут не для того, аби доводити, що чиясь ідентичність заслуговує на існування. Ви заслуговуєте хоч із нами, хоч без нас!

На іншому заході до мене долетіли слова небінарної персони про те, що вони хотіли б мати невизначені статеві органи, як у книзі «Середня стать», написаній, між іншим, цисгендерним автором, який і сам не є інтерсекс-людиною, і до інтерсекс-спільноти під час написання не звертався жодним чином. Було неприємно чути такий коментар. Як багато людей, що насправді народилися із відмінностями у формуванні статевих органів, живуть із ПТСР та шрамами, втрачають змогу досягти оргазму, зіштовхуються із сексуальним насильством та вимушеним безпліддям через вчинки медичної системи.

Інтерсекс-люди, особливо ті, хто зазнали травми небажаних нормалізуючих втручань, схильні до тривожності. Чи готові квір-партнер_ки зустрітися з нашими тілами й тією травмою, яку вони несуть у собі? Люди із квір-спільноти так часто ставлять нам запитання, які потім крутяться в наших думках безсонними ночами. Усі мої інтерсекс-знайомі та активіст_ки хоча б раз чули подібне.

Ти точно лесбійка, якщо ти інтерсекс?

Ти інтерсекс і небінарна персона, тож твоє тіло відповідає внутрішнім почуттям. Виходить, ти цисгендерна людина.

Потрібно попереджати, коли починаєш розповідати про своє тіло, це ж якийсь хоррор.

Ти небінарна особа, проте доволі маскулінна. Але і груди маєш. З ким ти збираєшся зустрічатися?

У медичній сфері замість нас бачать діагноз, необхідність змінити наші тіла. Суспільство стверджує, що наші тіла нам не належать. Багато хто з нас самі себе запитують: з ким мені будувати стосунки? Хто мене покохає? Нам відчайдушно не вистачає простору у квір-спільноті, де ми могли б досліджувати себе, зцілюватися, віднаходити власну ідентичність.

Інтерсекс-, транс* та квір-спільноти можуть стати найкращими союзниками. У нас так багато спільного й так багато речей, яким ми одні в інших могли б навчитися. У ході історії медична індустрія патологізувала геїв, лесбійок і транс*людей, приписуючи їм психічні відхилення. Інтерсекс-людям приписують фізичні відхилення. Наші складнощі — дві сторони однієї монети.

Що стосується інтерсекс- і транс*спільноти — система охорони здоров’я внесла між нами розлад. У той час як інтерсекс-діти проти власної волі проходять через нормалізацію статевих ознак, дорослі трансгендерні люди всіма силами виборюють можливість зробити так, аби тіло відповідало гендерній ідентичності.

Насторожує той факт, що WPATH (Всесвітня професійна організація з питань здоров’я транс*спільноти) пропонує скасувати період очікування й спростити вимоги, якщо із проблемою гендерної дисфорії звертається інтерсекс-людина. Як вони це пояснюють? «Операції на геніталіях для інтерсекс-осіб доволі часто проводять ще в ранньому дитинстві та підлітковому віці».

«Якби ми розпізнали проблему вчасно, ви би не стали трансгендером», — сказали лікарі Домініку Люку Вольфу, небінарній квір-, інтерсекс-людині, щодо його інтерсекс-ознак.

Через трансфобію в медичній сфері людям з інтерсекс-статусом часто надають привілеї в доступі до відповідних послуг. Тож не дивно, що вже не раз мені доводилося чути від трансгендерних знайомих: «Як шкода, що я не інтерсекс». Вони нерідко починають розпитувати про наші особливості, сподіваючись знайти докази, що вони теж мають інтерсекс-варіації й отримають завдяки цьому доступ до необхідних медичних послуг.

З іншого боку, всередині інтерсекс-спільноти зустрічаються жахливі прояви трансфобії. Окремі особи посилаються на свої фізичні ознаки як доказ того, що вони більш значущі, «справжні». Мені на душі болить від такого, адже ми всі значущі, ми всі заслуговуємо на право розпоряджатися власним тілом.

Заради всіх нас — час припинити біологічний есенціалізм.

То що ж можуть зробити наші союзни_ці із ЛГБТК+ спільноти, аби підтримати інтерсекс-людей? Ми на вас розраховуємо й готові допомагати у відповідь. Є п’ять конкретних кроків для підтримки інтерсекс-людей:

Інформуйте себе. Інтерсекс-спільнота складається з людей із найрізноманітнішими історіями. Будьте завжди відкритими для нової точки зору. Для початку ось декілька рекомендацій: книжки за авторством інтерсекс-людей, наприклад Хіда Велорія «Born Both» і Джорджіан Девіс «Contesting Intersex: The Dubious Diagnosis»; фільми, як наприклад «Intersexions» і «Ponyboi»; відео-матеріали від Pidgeon, Emily Quinn, The Interface Project та інших.

Використовуйте інтерсекс-інклюзивну мову. Додайте варіант «інтерсекс» у графі «стать» на бланках. Уникайте гендерних уточнень, коли говорите про фізіологічні ознаки, як то «чоловічі хромосоми», «жіночі геніталії». Запитуйте інтерсекс-людей, як до них звертатись і якій термінології вони надають перевагу.

Дізнайтеся, чи проводять операції на інтерсекс-дітях у місцевих лікарнях. Усі лікарні мають власну політику на цей рахунок, і зазвичай докладніше можна дізнатися на їхніх веб-сторінках. Щоб знайти необхідну інформацію, спробуйте ввести в пошуковий запит назву лікарні і слова «інтерсекс» або «педіатрична/дитяча урологія». У багатьох установах також використовують термін «порушення статевого розвитку».

Почніть діалог із законодавчими органами, зверніть їхню увагу на питання доступу інтерсекс-спільноти до прав людини. Станом на сьогодні не видано жодної чіткої заборони необґрунтованих операцій на геніталіях новонароджених, незважаючи на заклики до дії від таких організацій, як наприклад Медична асоціація геїв і лесбійок (Gay and Lesbian Medical Association).

Займайтесь освітою всередині своєї спільноти. Переконайтеся, що приділили увагу інтерсекс-людям у програмі своєї діяльності та матеріалах зі статевого виховання. Спонукайте знайомих підтримувати місцеві ініціативні об’єднання, наприклад Intersex Justice Project, The Houston Intersex Society. Поширюйте інформацію про те, що операції на геніталіях, включаючи вагінопластику і кліторідектомію, усе ще регулярно проводять на інтерсекс-дітях як у США, так і в інших країнах. І не забудьте запланувати освітні заходи на 26 жовтня — день видимості інтерсекс-людей.

 Ганс Ліндаль займають посаду директор_ки із комунікацій та інформування в interACT — єдиній організації США, яка об’єднує інтерсекс-молодь у політичній діяльності й боротьбі за права людини. Вони живуть у Сан-Франциско, у вільний час потрохи створюють комікси. За їхньої допомоги було започатковано кампанію #4intersex, включно з її освітніми матеріалами. Написанню цієї статті посприяли також такі член_кині interACT: Кі, Адель, Робін, Джонатан Легет, Домінік Люк Вольф.

 Джерело: them.us
Автор_ка: Hans Lindahl
Перекладач_ка: Рудько М.
Редакторка: Olesya Sviridova