Міністерство юстиції України дає добро на потужну адвокаційну кампанію на захист цивільних партнерств. Принаймні, так виходить зі слів заступника Міністра юстиції України Сергія Петухова.

10 грудня у Києві відбулося публічне обговорення звіту про виконання Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року у поточному році (завантажити документ можна за посиланням). Одним з питань, які викликали бурхливе обговорення, була ратифікація Стамбульської конвенції та ситуація із законопроектом про цивільні партнерства.

«До нас [Мін’юст] звернулось більше 50 місцевих органів влади, ОТГ та ГО, які виступили категорично проти, виконавча влада не може не прислухатися до їх рішень та позиції», – розповів Сергій Петухов.

У звіті читаємо: «Розглянувши усі зазначені звернення, враховуючи їх значну кількість, та  проаналізувавши Конституцію України, чинні міжнародні договори України, інше відповідне законодавство вважаємо, що підпункт 6 пункту 105 Плану дій не може бути реалізований».

Позиція Сергія Петухова, який каже, що «в демократії перемагає той, хто краще організований», фактично може стати новим дороговказом для активістів: готуйте звернення, пишіть петиції, активно листуйтеся з Директоратом з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності – і буде вам щастя.

Світлана Колишко, координаторка правозахисних проектів ПРООН, під час обговорення зауважила: «Українці не люблять меншість [за опитуваннями]. Держава повинна захищати меншість».

Тут слід навести дані соціологічного дослідження «Що українці думають та знають про права людини: оцінка змін (2016-2018)»: 58% респондентів вважають важливою цінність «Рівність», але лише 27,7% – «Толерантність».

У відповідь на зауваження Світлани Колишко, представник Мін’юсту жаліється: «Ми не можемо зайняти одну сторону», – цілковито забуваючи про те, що своїми вчинками Уряд власне займає одну, цілком конкретну сторону.

Інна Ірискіна, координаторка трансгендерного напряму ВГО «Інсайт», підняла питання щодо завдання у Нацстратегії, яке стосувалося «утворення міжвідомчої робочої групи із залученням міжнародних спеціалістів та фахівців для здійснення моніторингу ситуації, розроблення та підготовки спецкурсу за напрямом «інтерсексуальність», включення цього спецкурсу до програм підвищення кваліфікації, утворення мультидисциплінарної робочої групи з питань розроблення та впровадження медичних стандартів (уніфікованих клінічних протоколів) медичної допомоги на засадах доказової медицини». Як зазначено у звіті, на виконання цього завдання «Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10.11.2015 № 738 «Про затвердження складу мультидисциплінарних робочих груп з розробки медичних стандартів (уніфікованих клінічних протоколів) медичної допомоги на засадах доказової медицини у 2015-2016 роках» створено мультидисциплінарну робочу групу з опрацювання медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги за темою «Транссексуалізм»…

На жаль, учасники презентації відмовилися це коментувати.

Натомість у своєму повідомленні Директорат з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності зазначає: «Підсумковою тезою заходу стала неодноразово повторювана учасниками думка про те, що ключем успіху в такій відповідальній та важливій справі як імплементація Національної стратегії у сфері прав людини є налагоджений діалог між органами державної влади та громадськістю, їх скоординована робота та спільне бачення подальших кроків».

Реалії ж свідчать, що відповідальність «за налагодження діалогу» Уряд покладає на активістів та представників дискримінованих груп населення. І без нас для нас нічого зроблено не буде.

Матеріал підготував: Тобіас Мур
Фото: Директорат з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності, матеріали дослідження «Що українці думають та знають про права людини: оцінка змін (2016-2018)»