Сьогодні, у Міжнародний день драг-квін, пропонуємо поговорити про вплив драг-культури на сучасний рух за права людини для ЛГБТ+.
У 1971 році, за день до того, як Фронт звільнення геїв (Gay Liberation Front) спланував провести в Лондоні перший у Великобританії офіційний прайд-марш, півдюжини радикальних активісток з числа драг-квінс взяли на себе проведення репетиції. Успіх був неймовірний – міська поліція супроводжувала їх уздовж Оксфорд-Стріт. А ще десять років тому, у 1959-му, в Лос-Анджелесі драг-квінс мали протистояти поліції, коли копи заарештовували їхніх друзів в кафе Cooper’s Donuts. Вони ж повстали у Сан-Франциско проти поліцейського свавілля в кафетерії Gene Compton’s у 1966-му році. І, звісно ж, драг-квінс з Нью-Йорка кидали цеглини, билися з поліцейськими й творили історію у Stonewall Inn у 1969-му.
Драг-квінс стояли в перших рядах від самого зародження сучасного руху за права ЛГБТ+. І навіть після усіх важливих подій в квір-історії багато хто подовжує цю боротьбу, використовуючи свій суспільний статус для досягнення рівності.
Marsha P. Johnson
Після Стоунволу Сильвія Рівера та Марша Пі Джонсон заснували організацію Street Transvestite Action Revolutionaries, або ж STAR, для того, щоб допомагати вразливим групам з числа ЛГБТ+, наприклад, безпритульним драг-квінс, ЛГБТ+, що втекли з дому (включаючи транс*жінок, хоча у той час у категорію транс*жінок потрапляли і гендерно-неконформні персони). З першого виступу на Кастро-Стріт в кінці 70-х років Сестри нескінченної поблажливості (Sisters of Perpetual Indulgence) використовували драг, протест та дуже контроверсійні релігійні образи, щоб зібрати більше 1 мільйона доларів на різні заходи, пов’язані з ВІЛ та ЛГБТ+, займаючись також просвітницькою діяльністю. Також багато квінс доєдналися до ACT UP (СНІД-коаліція для мобілізації сили) протягом епідемії СНІДу, беручи участь у лежачих протестах в католицьких церквах та протестуючи проти фармакологічних компаній, що призупиняли випуск ліків для ВІЛ-інфікованих.
Історія сяяла від драг-квінс, які бачили свою роль не лише у виступах. Здається, жоден протест, жодна кампанія буде неповною без драг-квінс. Не дивно, що вони часто в серці цих суспільних рухів, проте багатьом з них не вдається вийти у перші ряди.
Скріншот з MTV Video Music Awards
Протягом кількох останніх років драг набуває усе більшої популярності, що пов’язано з більшим прийняттям ЛГБТ+культури, а також усесвітньому успіху «Королівських перегонів РуПола». Коли Майлі Сайрус виступала з Шангелою, Лаганьєю Естраньєю, Аліссою Едвардс та іншими на церемонії VMA, дехто сприйняли це як вихід драг-культури у мейнстрим. Можливо, такі висновки передчасні, проте драг-культура, беззаперечно, переживає свою золоту добу. І хоча драг стає більш комерційним, багато квінс використовують свої виступи для боротьби з нерівністю та гомофобією в усьому світі.
Asifa Lahore
Асіфа Лахор, найвідоміша драг-квін-мусульманка, стала відомою на всю Великобританію, коли її історію розповіли в документальних фільмах The Guardian та Channel 4. Коли Асіфа з’явилась на конкурсі драг-квінс у веселковій бурці, вона стала найвідомішою представницею британської гей-азійської спільноти. Виступи та активістська діяльність Асіфи спричинили бурхливе невдоволення з боку консервативних мусульман. Донині вона отримує листи з детально описаними погрозами вбивства.
Драг-квінс завжди боролися із існуючим станом речей, але зараз вони частіше потрапляють в об’єктиви камер всюдисущих смартфонів. Мама Тітс (Брайан Пітерс) потрапила на відео на Прайді у Сіеттлі, коли красномовно зреагувала на гомофобні плакати та вигукування пікетувальників-опонентів. Відео, що отримало назву «Мама Тітс – хрестоносець» набрало 1,9 мільйонів переглядів на YouTube.
Якщо здатність змінювати — природа драг, тоді непокора – її сутність. Інколи важке дитинство робить з драг-квінс видатних активісток.
«Коли ти в першому ряді все своє життя, то розвиваєш здатність виживати з наймолодшого віку, — розповідає Пічес Крайст, яка виросла у родині католиків. – Тому що ти зростаєш «слабаком», а суспільство тобі цього не дозволяє, ти не відповідаєш гендерним ролям, тобі не можна грати з ляльками, не можна цікавитись косметикою. Тебе змушують захищатись і ти вчишся постояти за себе вже у наймолодшому віці».
А інколи виступ у драг – це вже активізм. Неважливо, чи дефілюєш ти в неперевершеному вбранні на шоу «Королівські перегони РуПола», чи мовчки стоїш на вулиці у дешевій спідниці та перуці, драг – це внутрішній опір соціальним нормам та консервативним поглядам на гендер та сексуальність. І це досі вважається контроверсійним. Коли Пічес (Джошуа Граннелл) привезла своє шоу «Барбарелла з бородою» (Bearbarella) в Північну Ірландію, влада звинуватила її в богохульстві та розпусті.
Conchita Wurst переможниця 2014 р. Eurovision Song Contest
Драг завжди кидав виклик гендерним стереотипам та соціальним нормам – так було від часів, коли крос-дресерів Вікторіанського Лондону Томаса Бултона та Фредеріка Парка звинувачували в замаху проти природності. Ще не так давно травесті-актори були поза законом у деяких частинах США, а в деяких країнах це й досі вважається злочином. Зірвати перуку у найважливіший момент виступу, обрати провокативне ім’я, носити бороду – драг все ще має багато елементів, які можна зчитати як політичні заяви.
«Коли ти стаєш драг-квін, ти опиняєшся на останньому рядку серед «бажаних» чоловіків. І це змушує тебе розвити у собі ставлення «нехай теперішнє становище речей горить в пеклі», тому що ти не відмовишся від драг заради можливості вписатися в норми. Саме це неприйняття норм дозволяє нам ставити під питання релігію, політиків та усе, що стає у нас на шляху. Більшість з нас ніколи не вийдуть у мейнстрим, так що нам не потрібно ставати м’якішими», — говорить Леді Банні.
Навіть коли драг стає чистим, не мейнстримним мистецтвом, є багато драг-квінс, чия популярність виходить за межі квір-спільноти. Кончіта Вурст стала всесвітньовідомою у 2014 році, коли виграла Євробачення завдяки своєму оксамитовому голосу та гламурному іміджу. Як драг-квін з бородою вона завжди шокувала пересічну аудиторію, і це перетворило Вурст з видатної виконавиці на ЛГБТ+ ікону, що виступала проти утисків квір-спільноти в Росії.
Без можливості шокувати драг втрачає свою силу, перестає бути інструментом для політичних та соціальних змін. Але є групи серед ЛГБТ+ спільноти, які не можуть прийняти драг-квінс.
Не можна заперечувати неймовірний прогрес після Cooper’s, Compton’s та Стоунволу, але багато питань все ще не вирішені. Проте незважаючи на період дестабілізації, драг продовжує шокувати істеблішмент, надихати маргіналізованих та кидати виклик нормам. Драг провокативний, символічний та підривний. Він все ще може заплутати, або навіть засмутити людей. І драг має це робити, адже є ці проблеми, що стосуються гендеру та сексуальності, які досі не вирішені. Так що не можна недооцінювати роль драг-квінс та їхнього мистецтва у боротьбі за загальну свободу для ЛГБТ+.
Підготувала: Кіра Крігер