Транс*атлет Кріс Мозіер на відборі на Олімпійські ігри
Мозіер – перший трансгендерний атлет, який подався на відбір і брав участь в Олімпійських іграх у тому гендері, в якому він себе ідентифікує.
У 2015 році Кріс Мозіер став першим відомим трансгендерним атлетом у складі чоловічої збірної США. Зокрема, він 6 разів брав участь у дуатлоні та тріатлоні, а також був першим транс*спортсменом, якого спонсорував Nike.
Тож що може бути кращим, ніж спробувати новий вид спорту за кілька місяців до Олімпійських ігор? Зустрічайте Кріса Мозіера – спортсмена, який займається спортивною ходьбою!
У вересні на своєму першому змаганні зі спортивної ходьб з дистанцією 5 кілометрів він став чемпіоном країни. На другому змаганні в жовтні – пройшов 50 кілометрів. Також Кріс, сміючись, згадав випадок, коли один з двох чоловіків, з якими він йшов у ногу, спитав, що є важчим: зробити камінг-аут як транс*чоловік чи як спортсмен, який займається спортивною ходьбою. Кріс подався на відбір на Олімпійські ігри в цьому виді спорту та став 12-им у країні, почавши тренування у травні.
Його третє змагання було в суботу: Олімпіада, 50-кілометрова дистанція, у Санті (Каліфорнія) поблизу Сан-Дієго. Кріс рано вибув зі змагання через розрив меніска в правому коліні.
Однак, стартувавши в цьому змаганні, Мозіер став першим трансгендерним атлетом, який подався на відбір і брав участь в Олімпійських іграх у тому гендері, в якому він себе ідентифікує. Він також перший транс*чоловік, який змагався з чоловіками на змаганнях такого рівня.
Такі змагання сильно відрізняються від звичного для нього дуатлона зі спринтерською дистанцією, щоскладається з бігу, велосипедної їзди та ще одного бігу.
Ми поспілкувались з Мозіером якраз перед гіркою радістю його появи на змаганнях у суботу.
Інтерв’ю було скорочене та відредаговане для кращого розуміння.
Тож, як ти натрапив на спортивну ходьбу?
Мій друг з Чикаго, який займається спортивною ходьбою дистанцією 50 кілометрів, спитав, чи я коли-небудь думав про спортивну ходьбу. Він також сказав, що вважає, що мені б вона добре вдавалась. Власне, з цього все почалося: хтось вірив у мене та казав, що я міг би бути успішним у чомусь. Я завжди можу самовдосконалитись як бігун, але це був абсолютно новий виклик.
У дуатлонах та тріатлонах ти переважно бігаєш від 3 до 10 кілометрів. Як тобі вдалося вирости до 50 кілометрів?
У дистанції є дещо, що відповідає мені. Я брав участь у спринтерських дуатлонах, які є швидкими та імпульсивними. Але, що я люблю найбільше, це тренування перед довшими змаганнями протягом тривалого часу. У цьому є щось терапевтичне.
У мене був короткий забіг перед відбором, і на змагання я прийшов недотренованим. Вперше я змагався на дистанції 5 кілометрів, і став чемпіоном країни в своїй віковій групі. Моє друге змагання – 50 кілометрів, і таким чином я опинився тут.
Але перехід з 5 до 50 кілометрів я не рекомендую.
Яким було сприйняття тебе як спортсмена в новому виді спорту та транс*атлета?
Ця спільнота була неймовірною. У мене вже був великий досвід у дуатлоні та тріатлоні – видах спорту, якими я займався під час трансгендерного переходу. Ці види спорту були зі мною, коли я проходив через свій процес, зміну свого імені, займенників та категорій, і я відчував підтримку.
Я не знав, чого очікувати від переходу в новий вид спорту, однак мене справді дуже тепло зустріли. Всі пропонували поради та казали, що хочуть і можуть допомогти мені у разі потреби. Я справді думаю, що люди хотіли допомогти мені досягтиуспіху.
Тож ти перейшов від швидкого та імпульсивного мислення до більш повільного та стабільного. Як би ти порівняв змагання із спортивної ходьбита дуатлони і тріатлони?
Біг –це те, що я можу робити, не думаючи. Зі спортивною ходьбою мені потрібно бути уважним до кожного руху, кожного фрагменту та форми. Це і є різниця між спортивною ходьбою та бігом, одна нога на землі протягом всього часу. Це не рух, який природно приходить до мене та, як я здогадуюсь, до кожної людини. Я постійно думаю про свою форму.
Пройшло лише кілька місяців. Як ти вирішив спробувати податись на відбір на Олімпіаду?
Це був новий виклик. У дуатлоні чемпіонат світу – це найвище, куди я можу піти, але хто б не хотів бути олімпійцем?
Частина мене постійно ставить мені цілі. Водночас я знаю, що у моїх успіхах є також успіхи моєї спільноти. Щоразу, коли я досягаю нового рівня, іншому транс*атлету ставатиме легше проходити на наступний рівень.
Хоча я не починав цей шлях з думками про те, як я стану олімпійцем. Моєю ціллю було пройти на відбір. Я тут точно найменш досвідчена людина: є людина, яка вдев’яте подається на Олімпійські змагання, а я змагатимусь тут вперше.
Більшість атлетів достатньо тиха у дні перед змаганнями. Твої ж акаунти в соціальних мережах були переповнені оновленнями щодо того, як у Південній Дакоті проголосували за закон 1057, який передбачає кримінальну відповідальність для медичних працівни_ць, які виписують препарати, які блокують пубертатний розвиток чи гормональні ін’єкції.
У мене нема можливості мовчати, оскільки зараз саме час, коли мені потрібно говорити. Зараз у щонайменше 8 штатах на столі лежить закон, який буде «ефективно» протидіяти участі в змаганнях транс*спортсмен_ок зі старших шкіл у тому гендері, в якому вони себе ідентифікують. Для мене дуже важливо використовувати платформу, яка в мене є, щоб говорити проти цих законів та інформувати людей про них.
Що далі?
Мій фокус уваги на додачу до спортивної ходьби повернеться назад до дуатлону. Я буду намагатись пройти в збірну США навесні 2021 року, а чемпіонати світу вже восени. Я також намагаюсь розібратись, як американська збірна з легкої атлетики взаємодіє зі змаганнями зі спортивної ходьби, і мене абсолютно не лякає, що я звучу як абсолютний новачок.
Для мене це все про прокладання шляху для всіх транс*спортсмен_ок, які прийдуть після мене.
Джерело: nytimes.com
Авторка: Alexandra Genova
Перекладач_ка: Dzvenyslava Shcherba
Редакторка: Olesya Sviridova