30/09/2024
30/09/2024
30/09/2024

Заворушення в «Кафе Комптона»: трансгендерна революція 1960-х років

У серпні відзначаємо чергову річницю першого в новітній історії публічного спротиву трансгендерних людей. Не мирної демонстрації, а саме спротиву. За три роки до відомих Стоунвольських бунтів, у 1966 році відбулися Заворушення в «Кафе Комптона».

«Compton’s Cafeteria» у 1960-х було одним з небагатьох місць у Сан-Франциско, де трансгендери могли відносно безпечно збиратися, адже з гей-барів їх виганяли поліцейські рейди. Крім того, оскільки кроссдрессінг був поза законом, правоохоронці могли використовувати присутність трансгендерних людей з невідповідними документами в барах як привід для облави і закриття цих закладів. Кафе під приціл поліції потрапляли значно менше.

Все почалося з того, що керуючому кафе здалося, начебто трансгендерні жінки спілкувалися занадто емоційно. Вочевидь, він переймався реакцією інших відвідувачів закладу, а на права відвідувачок вільно спілкуватися за своїм столиком йому було байдуже. Він викликав поліцію.

Коли в кафе приїхав офіцер поліції, серед трансфобних відвідувачів знайшовся той, що вирішив допомогти арештувати одну з трансгендерних жінок. Несподівано, але та не стала (як до того часу — завжди у таких випадках) підкорятися, а запустила порцією кави йому в обличчя.

У кафе почалася бійка. У відвідувачів і працівників закладу полетіли посуд, стільці та навіть столи, а дзеркальні вітрини були розбиті.

Поліцейський викликав підкріплення, коли бунт перекинувся на вулицю, де стояла поліцейська машина. Учасниці заворушень розбили в кафе всі вікна, потрощили поліцейську машину. У підсумку бунтівниць заарештували.

Господар кафе заборонив трансгендерам перетинати поріг не лише «Кафе Комптона», а й усіх закладів громадського харчування, які належали Джину Комптону.

Однак це стало не кінцем інциденту, а лише початком. Ближче до наступної ночі (заклад працював цілодобово) друзі заарештованих трансгендерних жінок організували біля «Кафе Комптона» пікет. До них долучилися войовничо налаштовані хастлери, члени молодіжної гей-організації «Vanguard», а також група лесбійок з організації «Street Orphans». Пікет завершився масовим погромом: приміщення кафе розтрощили вщент.

Інцидент призвів до порушення питання про недопустимість перевищення повноважень і знущань, які чинили правоохоронці у поліційних відділках над арештованими трансгендерними людьми. Адже опір при арешті у «Барі Комптона» стався не лише через обурення від його несправедливості, а й через те, що відвідувачки знали, що на них чекає далі.

Заворушення в «Кафе Комптона» стали поворотною подією в історії ЛГБТ+ руху. Після цього випадку по всій країні стали створювати мережу організацій з надання соціальної, психологічної і медичної допомоги трансгендерам. У 1968 році була створена «Національна Група консультування транссексуалів» – перша подібна організація в світі.

У 1966 році великого інформаційного резонансу в суспільстві спротив ЛГБТ+ спільноти у Сан-Франциско ще не отримав. Згодом навіть забулася точна дата, якого серпня вони відбулися. Але саме після заворушення в «Кафе Комптона» у ЛГБТ+ спільноти США з’явилося відчуття своєї сили.

28 червня – 1 липня 1969 року у відповідь на трансфобно-гомофобні дискримінаційні дії поліції у барі Стоунволл-Інн відбулися масштабні Стоунволлські бунти в Нью-Йорку, які вже отримали значний розголос в американському суспільстві.

Розпочалися ці бунти через арешт поліцією драг-квін та трансгендерних жінок з чоловічими документами, які «наважилися» прийти у бар в платтях.

До слова, лише після Стоунволла у 1970-х роках в американських штатах поскасовували заборони на носіння «невідповідного» приписаній за документами статі одягу.

Права не дають – права беруть. За їхнє утвердження ведуть просвітницьку роботу, проводять мирні демонстрації, а у випадку насильницьких дискримінаційних дій іноді вчиняють супротив і акції непокори. Останнє, мабуть, у крайньому випадку.

Хотілося би, щоб обходилося без цього. Але ж це залежить не тільки від тих, хто бореться проти дискримінації, а й від готовності більшості, яка має владу, йти на діалог, а не використовувати репресивні дії.

Авторка статті – історикиня Яна Лишка

Насколько публикация полезна?

Нажмите на звезду, чтобы оценить!

Средняя оценка / 5. Количество оценок:

Оценок пока нет. Поставьте оценку первым.

Spread the love