Транс*хокей: «На льоду твій гендер не має значення»
«Коли ти на льоду і всі вже в екіпіруванні – уніформі та захисному спорядженні – твій гендер і сексуальність нічого не означають.»
Минулого місяця ця хокейна команда програла в обох матчах в рамках ЛГБТ-турніру в Кембриджі, Масачусетс, але для гравців Team Trans це була перемога. Вважається, що це перша хокейна команда, всі члени та членкині якої трансгендерні люди. Так у New York Times заявили, що вона може бути першою повністю трансгендерною спортивною командою в США. Аналогічна футбольна команда вже існує в Бразилії.
Протягом останніх років місце транс*людей у спорті було темою для дебатів: деякі люди вважають, що дозволяти трансгендерним жінкам змагатися з іншими жінками несправедливо. Однак, для гравців Team Trans матчі, в яких вони програли, були досвідом розширення своїх можливостей, вільним від цього наративу. «Напевне, я ще ніколи не відчувала такого задоволення, граючи в хокей. – сказала 28-річна Хезер Лін в інтерв’ю для Radio 1 Newsbeat. – Всі ми люди на льоду.»
«Одна річ, яка нас об’єднувала»
Команда була створена з гравців з усієї Америки, які вперше грали разом на Хокейному івенті під час Бостонського Прайду проти змішаних чоловічих і жіночих команд. «Те, що ми вперше зустрілися в той день, не мало значення. Ми були командою, бо було щось одне, що нас об’єднувало,» – говорить Алекс Фебвр (25 років). «Я відчував взаєморозуміння,» – каже 26-річний Гаррісон Браун, який професійно грав у жіночій хокейній команді до транс*переходу. Хезер, Алекс та Гаррісон кажуть, що їхній досвід гри в хокей був лише позитивним.
Хезер грає за ЛГБТ-команду в Чикаго, але каже, що вона «цілком впевнена», що її будуть раді бачити і в будь-якій іншій команді міста. Алекс зазначив, що був радий почути питання від інших ЛГБТ-гравців його команди в Нью-Йорку про те, щоб мати в своєму складі транс*гравця, та що можна і не можна казати трансгендерній людині. «Мої найбільші проблеми насправді були до того, як я зробив камінг-аут, мені було дискомфортно, оскільки було відчуття, що я щось приховую. Я звучав дуже фемінно і не почувався комфортно в жіночій роздягальні, оскільки відчував, що я не належу до цього місця,» – говорить Алекс.
«Часто молодих чоловіків-атлетів краще тренують»
Розмови навколо трансгендерних людей у спорті сфокусувалися не тільки на хокеї. Хоча американський хокей хвалять за його інклюзивне ставлення до трансгендерних гравців. Але це дискусії, якими захоплюються в Team Trans. Колишня британська плавчиня Шерон Девіс заявила, що необхідно захистити «жіночий спорт» від трансгендерних людей, які можуть мати «чоловічу перевагу». Вона сказала, що занепокоєна тим, що фізичні відмінності, наприклад, більша сила чи швидкість у трансгендерних жінок, допомагають їм перемагати суперниць. Вже існують норми щодо рівня тестостерону в трансгендерних жінок, які беруть участь у змаганнях з атлетики.
Алекс вважає, що єдина перевага, яку можуть мати транс*жінки, не стосується біології чи гормонів. «Якість тренувань для молодих атлетів-чоловіків є значно вищою, ніж для молодих атлеток-жінок. – говорить Алекс, – На мою думку, наявність цієї переваги в дитинстві є єдиною, яку має трансгендерна жінка.»
Гаррісон каже, що причиною страхів навколо того, що трансгендерні жінки будуть «домінувати» над цисгендерними спортсменками та атлетками, є «ігнорування». «Більшість аргументів, які я чую, це те, що вони більші чи вищі. Але це не завжди відповідає дійсності. Лише те, що хтось народився чоловіком, не означає, що ця людина досягне висот у спорті.» Гаррісон впевнений, що такі люди як плавець Майкл Фелпс, який має великі ступні і руки та гнучкі гомілки, чи хокеїст Здено Хара, зріст якого 2 метри і 6 сантиметрів, підтверджують те, що в деяких випадках спорт не є «повністю справедливим» через чиїсь «Богом дані здібності», які допомагають їм мати перевагу над іншими.
Але Хезер не погоджується. Вона каже, що трансгендерні жінки можуть іноді мати перевагу в спорті. «Не думаю, що так багато людей заперечують те, що ми потенційно можемо мати перевагу. Народившись чоловіком, можна бути трохи більшою чи трохи сильнішою,» – говорить Хезер.
«Я не можу пропустити наступну гру з Team Trans»
Тут, у Великій Британії, хокейним клубам рекомендують «вітати та приймати до себе трансгендерних людей без дискримінації». Зимові види спорту загалом мають позитивну ЛГБТ-репрезентацію, зокрема, на Зимових Олімпійських іграх 2018 року серед спортсменів були відкриті геї, які виступали за команду США.
Географія передбачає, що гравці Team Trans не можуть грати разом регулярно, але Хезер, Гаррісон і Алекс планують знову об’єднатися для більшої кількості ігор у 2020 році. «Ми плануємо зробити 2 або 3 гри на рік. Це було б прекрасно. – каже Алекс, – Є багато ЛГБТ-турнірів, в яких ми хотіли б брати участь.»
Оскільки Гаррісон пішов з професійного спорту, у 2019-му році він виходи на лід лише тричі — у складі Team Trans.. Він сподівається, що зможе переконати команду грати в турнірі на його «домашній території» в Канаді наступного року. «Це справді було щось особливе, і я радий, що можу бути частиною цього,» – зазначив він.
Хезер теж каже, що приєднається, як тільки команда почне грати в наступному році. «Не думаю, що зможу це пропустити. – зазначила вона, – Я відчуваю таку близькість до цих людей, хоча і знаю їх лише протягом одних вихідних.”
Джерело: www.bbc.com
Автор: Michael Baggs
Перекдачка: Dzvenyslava Shcherba
Редакторка: Olesya Sviridova