26/06/2019
26/06/2019

ТРАНСГЕНДЕРНІСТЬ У ТРАДИЦІЙНИХ КУЛЬТУРАХ СВІТУ Термінологія, географія поширення і чи трансгендерність це взагалі?

Термін «трансгендерність»виник лише у ХХ столітті. Існує контраверсійна точка зору, що до цього часу не можна, строго кажучи, говорити і про саму трансгендерність. Аргументи приводяться приблизно такі: покитермінологічно чітко не окресленоякийсь соціальний феномен, не існує в свідомості людей і такого конструкту. Крім того, до ХХ століття, начебто, не існувало таких атрибутів трансгендерного переходу, як хірургічна корекція статевих ознак, замісна гормональна терапія, необхідність зміни документів. Тож трансгендерність – це феномен сучасності. Як і більш вузькі явищав межах парасолькового терміну трансгендерності, як от транссексуальність, небінарність тощо.

Авторка, однак, не згодна з цією дискусійною точкою зору. По-перше, віра в те, що слова формують реальність,–це не наукове, а ірраціональне магічне мислення. Не лише фізичні явища, а й соціальні існують в незалежності від того, можемо ми їх якось назвати, чи ні. Ми маємо право термінами «патріархат», «рабовласницький лад», «феодалізм» описувати відповідні соціальні феномени у минулих епохах. Хоча самі ці феномени у ті часи так не називалися. Але це не значить, що їх не існувало. Назвати їх можна по-різному, чи й ніяк, усвідомлювати їх суть, чи ні: від того їхні характерні ознаки існування не зникають. Людство описує різні явища, часто міняючи термінологію, намагаючись відповідно сьогоденнювиразити їх точнішими термінами. Але це не магічне створеннячи знищення цих явищ, як начебто існуючих лише в свідомості ілюзорних конструктів. Це словесний опис динамічних процесів об’єктивної реальності.

Богиня Афродіта з чоловічими статевими органами, давньогрецькі статуетки, праворуч – найдавніша із знайдених, яка датується ІV ст. до н.е.

По-друге, всі характеристики трансгендерності та супутніх їй ознакми можемо, проаналізувавши історію, знайти у різних традиційних культурах і в давнину. Про людей, чия гендерна ідентичність не збігалася зі статтю, визначеною при народженні, ми знаємо від часів виникнення цивілізації та початків писемності.Наприклад, історичні відомості про трансгендерних людей на українських теренах давньогрецький «батько історії»  Геродот навів ще у V столітті до нашої ери. Він описав у суспільстві скіфів енареїв: чоловіків від народження, які «відчували в собі жіночу душу». І соціалізувалися в жіночій гендерній ролі. Ставлення до них у скіфському суспільстві було абсолютно спокійне, без жодних упереджень.

 

Амазонка у штанах, несе щит із сагайдаком. Зображення на посудині для парфумів, Аттика, V ст. до н. е.

Навіть якщо говорити про хірургічні втручаннядля корекції статевих ознак, а також про замісну гормональну терапію, то на примітивному рівні (наскільки дозволяв тодішній розвиток медицини) їх намагалися використовувати з найдавніших часів. Байдуже, що про гормони древні люди нічого не знали. Вони бачили ефект на тіло від тихчи інших маніпуляцій. Орхіектоміюдля зниження тестостеронупрактикували давньоіндійські трансгендерні жінки хіджри. Та й не лише вони. Видалення яєчок практикували трансгендерні жінки і в античній культурі. Також, згідно давньогрецьких джерел, гендерно-неконформні жінки амазонки ампутовували собі груди.

На примітивному рівні існувала і фітогормонотерапія. В народній медицині добре знали, що вживання тихчи інших трав здатне «ожіночувати», чи надавати «чоловічу силу». Ну і відсутність паспортів у древніх суспільствах не відміняла усного підтвердження особистості у суспільстві, необхідності легітимізації особи у тій чи іншій гендерній ролі.

Сучасні пакистанські хіджри на марші виборюють свої права, 2013 р.

Трансгендерні люди у різних культурах мали і мають свої традиційні назви. Нижче подано їх перелік. Він далеко не є вичерпним, це лише те, що вдалося віднайти авторці. Однак, навіть він показує, що сам феномен трансгендерності, право людини на зміну своєї гендерної ролі – це невід’ємна частина людської природи. Бо відомий  він був і є повсюдно. І навіть у тих культурах, де трансгендерні люди потрапляли під переслідування, ми все одно знаємо факти про людей, які робили транзишн. Навіть якщо це табуювалося у таких суспільствахяк «незручності культури» і ніяк не називалося, не мало спеціального терміну. Та це не міняло суті об’єктивності феномену. Трансгендерні люди завжди були і є невід’ємною частиною різноманітних суспільств у всі історичні епохи.

Отож, нижче – традиційні назви трансгендерних людей у різних культурах. Зроблю тільки уточнення, що у деяких з них трансгендерних жінок і трансгендерних чоловіків вважали людьми, які зробили перехід у рамках бінарної системи. А у деяких їх вважали свого роду небінарною третьою статтю. Питання точного співвіднесення понять потребує окремих детальних пояснень. Тут авторка їх опускає та не уточнює, коли транс-жінок і транс-чоловіків сприймали у конкретній традиційній культурі в більшій мірі небінарно, а коли в рамках бінарного переходу.

Скіфська богиня Аргімпаса – покровителька енареїв. Зображення на вазі з кургану Чортомлик, поблизу українського м. Нікополя, IV ст. до н.е.

Енареї– трансгендерні жінки у скіфському суспільстві. Геродот описував їх у Скіфському царстві, на теренах сучасної південно-східної України, якенаселяли іраномовні скіфи, давні греки і праслов’янське населення. Однак, Велика Скіфія охоплювала степові території таких сучасних країн, як Україна, Росія, Казахстан, Туркменістан, Узбекистан, Киргистан.

Амазонки– гендерно-неконформні жінки воячки часів Скіфії та Сарматії. Мешкали на причорноморських територіях сучасної України, Росії, Грузії та Туреччини, а також (згідно деяких давньогрецьких джерел) ще й на прикаспійських теренах сучасних Росії та Азербайджану. В широкому, парасольковому значенні потрапляли під визначення трансгендерності.

Розчеплення богами трьохстатевої першолюдини-андрогіна на жінку і чоловіка, зображення на грецькій вазі, IV ст. до н.е.

Андрогіни– у Древній Греції одночасна присутність в однієї людини ознак чоловіка і жінки. До певної міри, давньогрецька назва небінарності. Термін з еллінських причорноморських міст-колоній поширився і на терени Скіфії, використовувався на Русі та в часи козацької Україні, дожившив нашій культурі до сьогодення.

Скоморохи– середньовічна верства мандрівних артистів на теренах України, Білорусії та Росії, яким дозволялася гендерно-неконформна поведінка. Відомо, що частина з них носила одяг, який вважався співвідносним до протилежної статі. За що переслідувалися церковними законами, а у XVIIстолітті потрапили під заборону і світської влади у Російській імперії.

Скоморохи, на мініатюрі з давньоукраїнського (руського) «Радзивіллівського літопису», XV ст.

Субпарубок – персони, з приписаною при народженні жіночою статтю, які приймали на себе чоловічу гендерну роль. Поняття існувало на теренах Новгородської та Костромської земель Російської імперії.

Супан– трансгендерні люди в традиційній культурі луораветлатів (чукчів) на теренах сучасної Російської Федерації. Свого часу уродженець Волинської губернії  Володимир Богораз-Тан в рамках цього парасолькового терміну виділив у культурі чукчів сім градацій трансгендерності.

Коекчучі – у сучасному співвідношенніназва трансгендерних жінок в культурах ітельменів і коряків на теренах сучасної Російської Федерації.

Сіпінііт– трансгендерні люди в культурі іннуїтів (ескімосів) Канади та США.

Відома розвідниця народу лакота, людина з двома душами Ош-Тіш (ліворуч) разом зі своєю дружиною – цисгендерною жінкою, ХІХ ст.

Людиз двома душами («Two-Spirit People», «niizh manidoowag»)– двоєдушники –  це парасолькова назва трансгендерних людей, прийнята у ХХ столітті в рамках пан-індіанського руху корінними народами Північної Америки. Справа в тому, що для 113 культур корінних народів США і Канади трансгендерність є традиційною нормою. У різних народів вона має паралельно і свої древні назви. Наприклад, у навахо – діно, у кроу – боте, у шайенів – хіманітощо.

Муше– трансгендерні люди в культурі корінного народу Мексики сапотеків.

Мачі– трансгендерні люди у народу мапуче на теренах Чилі та Аргентини.

Саотоме Таічі (Нішимура Таічі) – од¬_ин з найвідоміших сучасних японських оннагата, 2008 р.

Оннагата– гендерно-неконформні японські актори, які грали жіночі ролі. Деякі з них і поза сценою мали жіночу гендерну репрезентацію.

Асогі– трансгендерні жінки у культурі Філіппін.

Фаафафіне– трансгендерні жінки в культурі Самоа.

Маху– трансгендерні жінки на Гавайях (США) та Таїті (Французька Полінезія).

Факалейті– трансгендерні жінки на Тонга.

Басіри, варія – трансгендерні люди на островах Індонезії.

Одна з найвідоміших в Тайланді катоїв, чемпіонка з муай-тай (спочатку серед чоловіків, потім серед жінок), ЛГБТ+ активістка Нонг Тум, 2000-і рр.

Катої– назва трансгендерних жінок у Таїланді.

Трітья-пракріті– назва третьої статі у Древній Індії.

Хіджра– назва трансгендерних жінок у середньовічній і сучасній Індії, а також в Пакистані та Бангладеші.

Пандакі– буквально «безстатеві». Назва трансгенгендерних (у широкому розумінні) людей в буддійській культурі. Зокрема, в Індії, Непалі, Бутані.

Тибетська громадська активістка, пандака Тензін Маріко 2017 р.

Манінги– трансгендерні люди в культурі Тибету. Аналог санскритського терміну пандаки.

Убхатобіанджанакі– «ті, хто мають характеристики обох статей». Термін буддійської культури Індії та Непалу, який може сприйматися як аналог андрогінності. Та все ж, частіше його застосовували щодо інтерсекс людей.

Бача-пош– трансгендерні чоловіки у культурі Афганістану і Пакистану.

Муханнатуни– трансгендери у ісламській традиції, а саме – в шиїтському Ірані.

Муханнатуні Марьям Хатул Молкара (1950–2012 рр.), трансгендерна активістка, яка добилася в аятоли Хомейні легалізації трансгендерного переходу в Ірані.

Саріс– у давньоєврейській традиції людина з приписаною при народженні чоловічою статтю, у якої в підлітковому віці стають очевидними жіночі прояви. Або людина, яка позбавилася чоловічих статевих органів.

Айлоніт– у давньоєврейській традиції людина з приписаною при народженні жіночою статтю, у якої в підлітковому віці стають очевидними чоловічі прояви.

Тумтум– у давньоєврейській традиції люди з невизначеною статевою приналежністю. Тут, однак, йдеться не так про трансгендерність, як про інтерсексність.

Галлі– трансгендерні адепти великої богині Кібелли у Фрігії (сучасна територія Туреччини) та Древньому Римі.

Світлина бурнеша (з циклу фотопортретів Джил Петерс). Албанія, 2012 р

Бурнеші – трансгендерні чоловіки в культурі Албанії.

Вірджина– трансгендерні чоловіки у культурі Чорногорії.

Окуле– трансгендерні жінки в культурі народу лугбара (Демократична Республіка Конго та Уганда).

Агуле– трансгендерні чоловіки в культурі народу лугбара (Демократична Республіка Конго та Уганда).

Інсангоми– трансгендерні люди в культурі народу зулу (Південно-Африканська Республіка).

Відома трансгендерна активістка Чінда Андраде з африканської країни Кабо-Верде. За її ім’ям із 1990-х років усіх трансгендерних людей у цій країні сленгово називають чіндас.

Цікаво, що у деяких африканських народів вважається, що гендер людини взагалі не можна визначати при народженні. Зокрема, у народу ігбо в Нігерії гендерна приналежністьлюдини визначається у п’ятирічному віці, а в конголезького народу мбуті – із настанням статевої зрілості. Шкода, що такої свободи вибору як у мбуті, людині не надають в європейсько-американській західній культурі!

Призаглибленні у традиційні культури народів світуданий перелік  можна продовжувати і продовжувати. З сумом треба констатувати, що трансфобія – це у значній мірі середньовічне породження європейських та близькосхідних культур, в яких вона розвинулася під впливом перемоги фундаменталістських ідей у монотеїстичних релігіях. І якау зв’язку з колоніальними завоюваннями європейцівпоширилася згодом по всьому світу. І лише завдяки сучасному рухові за права людини дискримінація трансгендерних людей у багатьох країнах світуз великими труднощами  ідуже повільно, але почала долатися.

 

Авторка статті – історикиня Яна Лишка

Spread the love

    Leave a Reply

    Your email address will not be published. Required fields are marked *